Початок (1936-1937 рр.)
Історія Духовного Університету розпочалась 1936 року в Гайдерабаді – невеликому місті в індійській провінції Сіндх. В ті дні Гайдерабад був містом багатих людей, більшість з яких вели бізнес за межами Індії. Вони проводили багато часу за кордоном і непомітно для себе все більше переймали звички західних людей – і не завжди найкращі. Але саме в цьому середовищі судилося прорости насінню знання про первинні корені духовної культури Індії та всього людства.
Серед заможних городян особливо поважали Даду Лекхраджа, що був відомий своєю чесністю та твердістю принципів. Народжений в сім`ї скромного сільського вчителя, Лекхрадж рано втратив батьків та з юних літ самостійно заробляв собі на життя. Незабаром він прилучився до ювелірного бізнесу і з часом досяг значного успіху в торгівлі діамантами. Як підприємець, сімейна людина та батько п`ятьох дітей, Дада Лекхрадж користувався повагою міської громади та був відомий своєю благодійністю.
В 1936 році Лекхраджу виповнилось 60 років. Згідно з канонами індуїзму, в цьому віці людині слід передати все своє майно дітям, а самій вирушити до святих місць і жити на самоті, проводячи час у молитвах та роздумах про Бога. Дада Лекхрадж був вже готовий прийняти це рішення, однак подіям був суджений інший напрямок. Лекхрадж одержав цілий ряд глибоких духовних переживань, які змусили його повністю змінити своє життя. Цей духовний досвід приніс йому нове розуміння первинних чеснот душі людини та вічної сутності Бога. Сила послання, що містилося в цих переживаннях, була такою, що Дада Лекхрадж вирішив згорнути свій світський бізнес та присвятити себе зусиллям зрозуміти значення одержаного знання та втілити його в життя. Зміни в житті Лекхраджа були настільки глибокими, що він неначе прийняв нове народження. Тоді він одержав і нове ім`я – Праджапіта Брахма. Поступово навколо нього природно сформувалась група однодумців, які щиро бажали засвоїти в своєму житті духовні цінності.
Період становлення (1937 – 1950 рр.)
В 1937 році Університет, який звався тоді «Ом Мандлі», переїхав з Гайдерабада в Карачі. Тут Брахма Баба та його учні провели 14 років, повністю присвятивши цей час вивченню основ духовного знання, практиці Раджа Йоги та перетворенню власного характеру. Ким були ці божества, образи яких можна побачити в храмах? - говорив Брахма Баба. – Божества – це теж люди, просто вони мають божественні чесноти. От і вам треба засвоїти ці чесноти в своєму житті. Саме це і означає бути духовною особистістю.
Унікальною особливістю цього зібрання було те, що більшість в ньому становили жінки та молоді дівчата. В Індії тих років це було небаченим викликом – жінка, що прагне духовного зростання! Але Брахма Баба не просто зробив духовну освіту доступною для жінок. Саме жінки мають стати духовними вчителями та піднести все людство, говорив Брахма Баба. На чолі Духовного Університету повинні стояти жінки - цей принцип виконується і сьогодні.
Життя в Карачі стало для студентів Університету школою, де вчать всьому – не тільки практиці медитації, але й мистецтву приготування їжі, шиттю одягу та взуття. Дівчата з багатих родин, за яких раніше все робили слуги, нарівні з чоловіками вчились керувати та ремонтувати автомобіль. І в усе, що вони робили, завжди вкладали терпіння та любов.
Діяльність в Індії та міжнародне служіння (з 1951 р. і до цього часу)
Під час трагічного розколу колись єдиної країни на дві держави – Індію та Пакистан – більшість індусів спішно покинула Пакистан, рятуючись від кровопролиття. В 1950 році в Індію повернувся і Духовний Університет – не для того, щоб просто захистити життя студентів. З моменту переїзду Університету з Карачі в невелике містечко Маунт-Абу в історії його студентів почалась нова глава – для них прийшов час вийти на сцену служіння.
- Вам треба ділитись з іншими тим, що ви набули, говорив Брахма Баба. – Ріка повинна текти, щоб не перетворитись в ставок. І незабаром навчальні центри Університету стали відкриватись один за одним – в Делі, Бомбеї, Калькутті... Видавалась навчальна та просвітницька література на гінді, англійською та іншими мовами, створювалось наочне приладдя, плакати, картини, проводились чисельні виставки, курси і семінари.
В 1972 році були відкриті перші центри Брахма Кумаріс за межами Індії – в Лондоні і Гонконгу.
Сьогодні коло 900 000 студентів вивчають духовне знання і медитацію Раджа Йоги в 8 000 центрів в 120 країнах світу. Багато з них щорічно відвідують міжнародну штаб-квартиру Університету в Маунт-Абу, щоб поглибити власний досвід медитації, а також зустрітись з досвідченими викладачами Раджа Йоги. За минулі роки поряд з серцем Університету, Мадхубаном, де кожен куточок дихає пам`яттю про життя Брахма Баби, була побудована Академія для Кращого Світу, в якій регулярно проходять конференції лікарів, вчених, робітників ЗМІ, а також популярний міжнародний ритрит «Спокій розуму». А трохи далі, у підніжжя гір Аравалі, розмістилося нове студентське містечко Університету — Шантіван. В 2011 році Університет відзначив свій Платиновий ювілей – 75-ту річницю духовного служіння суспільству. |
