Навчання Події Репортажі Статті Контакти
русская версия
Навчання
Історія Університету
Події
Репортажі
Статті
Статті

Чи готові Ви до «прориву»?

Це дивно, але часто впродовж дня ми вживаємо слова, які тим чи іншим чином пов`язані з «ривками». Коли щось рветься або ламається, це не викликає приємних емоцій або асоціацій. Але ж можна зробити «перерву» і відпочити, можна «зірватись» з насидженого місця й податись в незвідану далину, можна «зламати» звичні стереотипи та подивитись на все по-новому, нарешті, можна зробити «прорив» у виконанні якогось завдання та досягти запаморочливого успіху!

Зазвичай, коли довкола нас щось рветься або ламається, хтось сумує, а деякі навіть плачуть. Саме це ми пізнаємо вже з пелюшок. Наша звичка сумувати починається ще з першої «зламаної» іграшки! Ми одержуємо уявлення про втрату цілісності та досконалості. Потім ми ростемо й дорослішаємо і відчуваємо жах перед тим, що можуть зламатись речі, можуть розірватись стосунки, навіть наш дух може бути зламаний.

Однак, що стосується нашої свідомості, нашого внутрішнього «я», то тут просто необхідно щось в ній ламати, якщо ми дійсно хочемо стати насправді вільними! Здається парадоксальним, але тільки коли ми почнемо процес «ламання» або «руйнування», ми зможемо відновити свою цілісність, усвідомивши свій досконалий стан. Тільки коли ми почнемо «розбирати на частини» те, що вивчали та засвоювали, ми зможемо звільнитись від ілюзій, які живлять наші стреси та страждання. Саме за уламками всього вивченого та засвоєного під час нашої подорожі у доросле життя ми побачимо свою цілісність й досконалість. Це і буде фундаментом для найглибшого щастя, яке ми називаємо задоволенням.

Але для того, щоб відновити свою цілісність, нам треба перетворитись на криголам, який прокладає шлях крізь арктичну кригу. Ми будемо змушені буквально «прорубувати» собі шлях крізь численні ілюзії та міражі, які будуть заважати нам побачити своє істинне «я» та пізнати свою цілісність і досконалість. Весь цей процес відбувається виключно всередині нашої свідомості.

Зрив

Нам не подобається, коли ламається наш автомобіль. Однак у нас самих впродовж дня може бути багато невеликих «поломок» - емоційних зривів. В ці моменти ми припиняємо функціонувати – не повністю вимикаємось, але втрачаємо позитивність та ефективність! Ми починаємо думати, а значить і відчувати, що нас вразив якийсь випадок або людина, або якісь новини. Іноді навіть короткий e-mail може стати зловісним жартом! І тут можливі різні почуття – від тихої тривоги до бурхливої та руйнівної люті! А між цими крайніми формами – найрізноманітніші зриви, які ми називаємо «стресами». Спочатку ми тримаємось. Але якщо частота та сила цих стресів збільшується, то наші малі зриви стають видимими і відчутними та можуть призвести вже до серйозного нервового порушення!

Здається, що великий нервовий зрив – це дуже погано, але в той же час в ньому міститься «послання»: треба передивитись свій спосіб життя та внутрішнє ставлення. Це - запрошення зазирнути вглиб себе і ретельно перевірити свої думки, звички в поведінці, переконання та схильності, які змушують нас страждати, та виявити ті, які доводять нас до зривів!

Розрив

Зазвичай, саме серйозні нервові та емоційні зриви змушують нас звернути увагу на свій внутрішній світ та почати самоаналіз. Найпевніше, ми виявимо, що основна причина всіх негативних моментів – стресів, суму, страждань, незалежно від глибини та інтенсивності – це якась форма прив`язаності. Якщо не всі, то дехто побачить, що всі стреси пов`язані з однією з трьох емоційних «сімей» - сумом, гнівом або страхом. Іноді це поєднання всіх трьох. Кожна з цих емоцій, включаючи «членів їх сімей», може бути наслідком загальної причини, яка завжди є предметом нашої прив`язаності – тим, за що ми тримаємося в своїх власних думках.

Так само як іноді ми «рвемо» стосунки з кимось, нам треба «розірвати» з усіма тими речами, до яких ми прив`язані, якщо ми хочемо повернути собі спокій, внутрішню силу та душевне здоров`я. Дивно, але лише деякі з нас усвідомлюють це, оскільки буває важко зрозуміти, що прив`язаність до когось або чогось - це не що інше як спроба розділити себе на частини, що насправді неможливо. Але саме це ми і вчимося робити, а потім нам уже важко побачити зв`язок між прив`язаністю та нашими стресами і стражданнями.

Може видатись, що бути неприв`язаним складно, оскільки ми думаємо, що відсторонення означає втрати. Навіть думки про це можуть навіяти сум! Але насправді відсторонення означає внутрішню свободу. Тут немає втрат. Навпаки, збільшується як наша доступність для інших, так і наша здатність піклуватись про людей. Просто змінюються наші взаємостосунки з нашими прив`язаностями! Від відношення «це МОЄ» або «вони МОЇ» ми переходимо до відношення «це прийшло в моє життя, щоб я користувався цим», а «вони прийшли в моє життя, щоб дати мені можливість дарувати себе». І «це», і «вони» - і речі, і люди – все минуще.

Прорив

Знайшовши зв`язок між нашими стресами, прив`язаностями та залежностями, ми здатні прийти до більш глибокого усвідомлення, яке необхідне нам, щоб залишатись внутрішньо вільними. Наприклад, приходить усвідомлення: «Не інші люди засмучують мене, а я сам піддаюсь смутку і печалі». Або прозріння: «Я не жертва, якщо я не хочу нею бути». Або моменти просвітлення: «У мене вже є все, що мені потрібно». Кожна така мить – ще один «прорив» до істини. Кожен такий «прорив» говорить про те, що ми зробили ще один крок до звільнення від створених нами умовностей, а значить і від стресу, який є наслідком.

Цей процес «пробудження» вимагає від нас інтровертності та інтроспекції. Тільки тоді ми можемо «прорватись» до глибин своєї особистості, до того первинного ядра, яке існує завжди – ще до створення думок. В цьому «серці» нашого «я» живуть внутрішній спокій, любов і радість. Навчитись знову відчувати цей стан можливо. Але для цього потрібно звільнити свої почуття від впливу прив`язаностей та залежностей. Можливо, дехто з нас раніше думав, що всі можливі почуття виникають виключно на основі прив`язаностей і залежностей. Але як тільки ви «відпускаєте», як тільки «прориваєтесь» крізь шари прив`язаності в свій внутрішній світ, ви відкриваєте в собі здатність «відчувати» істинну й більш глибоку природу свого «я» в стані звільнення. Саме в цьому полягає сенс медитації – «прорватись» до вищого рівня енергії, досягти більш просвітленого стану.

Розкриття

В результаті «прориву» і повернення до усвідомлення та відчуття своєї істинної природи відбувається «розкриття» нашого серця. Якщо раніше ми були замкнуті на певних речах, людях, ідеях і переконаннях, до яких ми були прив`язані, та боялися, що з ними щось станеться, то тепер ми знову відкриваємо себе. Якщо раніше ми відчували, що наше серце ніби розколюється, коли ми втрачали щось дороге для нас, то тепер ми можемо спокійно прийняти все, що відбувається, з розумінням - все минає! Це можливо лише в тому випадку, якщо розірвати ланцюги прив`язаностей, якими ми скували своє серце.

Насправді відкрите серце – це результат усвідомлення: «Я ні до кого не прив`язаний і ні від кого не залежу». Тоді ви можете бути насправді щедрим і добрим, люблячим і турботливим, приймати й поважати всіх безумовно! Якщо раніше ви, можливо, відчували себе вразливим, а значить боялися втрат або відсутності схвалення з боку оточення, то тепер у вас є внутрішня сила, ваше серце стало сильним. Ви стаєте невразливим до настроїв, реакцій або мотивів інших людей. Вам набагато легше зберігати внутрішню стабільність в мінливих взаємостосунках і ситуаціях.

Що означає «вирватись»

Очевидно, для того щоб вирватись, наприклад, з тюрми або з полону, потрібна певна мужність. Потрібно обманути представників влади - сторожу. Треба буде порушити правила установи. Можливо, потрібно буде знайти союзників. Потрібно створити хитру стратегію, як вирватись зі своєї камери, а потім з будинку. Такі якості, як терпіння, рішучість, дисципліна та гнучкість будуть першими з рис характеру, необхідних для того, щоб успішно вирватись. Це необхідні складові будь-якого фільму або серіалу, де хтось намагається втекти з в`язниці! Ці сюжети пропонують нам чудову аналогію для нашого духовного звільнення.

Однак у вищенаведеному сценарії не вистачає одного інгредієнта. Це визнання того, що ми сидимо у в`язниці, яку створили собі самі. Те, що ми ув`язнені, - це повністю наша відповідальність! Ми самі помістили себе за грати прив`язаності до своїх переконань, поглядів та звичок, за які ми тримаємось, і тому стоїмо на місці. Ми самі відповідальні за клітку залежностей, багато з яких ми щоденно підживлюємо та посилюємо різними способами. Ми самі відповідальні за те, що позбавили свій дух свободи! Якщо ми не усвідомлюємо цього, то, найпевніше, будемо витрачати багато часу й сил на те, щоб протистояти оточенню. Багато хто так і робить! А це не просто вбиває наше щастя, але руйнує нашу силу й творчі здібності.

Отже, давайте дослідимо цю метафору. Всередині нашої свідомості сидять «авторитети» - та сторожа, яку треба обманути. Це голоси наших батьків, вчителів, а іноді спільноти – те, що записалось в нашій свідомості. Саме «вони» навчили нас думати, що любов – це прив`язаність, що щастя залежить від інших, що душевний спокій може бути тільки, якщо на рахунку в банку досить коштів і т. п. Але «їх» не можна звинувачувати. Вони прищепили нам ті ж самі ілюзії, з якими вони самі провели все життя у «в`язниці», навіть не підозрюючи про це. Ми просто наслідували їх приклад. Дехто не наслідував ніколи. Їх часто називають бунтарями!

Ми будемо змушені порушити деякі так звані правила. Не закони суспільства, які можливо є необхідністю та можуть бути недосконалими. Але тонкі, часто негласні правила та очікування, притаманні тій чи іншій культурі. Правила, які ще називають колективними нормами, яких «треба» додержуватись, щоб «вписуватись» в спільноту. Але вам нічого не «треба». Вам не «треба» певним способом міркувати на певні теми. Вам не «треба» додержуватись тих норм та умовностей, які ви бачите довкола. Традиція й культура можуть бути справжніми важкими якірними ланцюгами, а зовсім не тонкою мотузочкою від повітряного змія. Однак ми не закликаємо до масового бунту, це просто спроба «вирватись» з обмежень традицій.

А що означає «нові союзники»? В духовному сенсі це означає, що доведеться порвати зі старими переконаннями й звичками, які сформували нашу зону комфорту. Нам треба буде відшукати й налагодити зв`язок з тими істинами, які глибоко приховані в душі. А потім треба розвинути терпіння, щоб ці істини могли постійно виявлятись в діях. Але коли ми вириваємось зі своєї зони комфорту, то, звичайно, неминучий якийсь дискомфорт.

«Хитрість» означає здатність «створити» стратегічний план – як вибратись на свободу. Значить нам потрібно буде вчитись медитації й знаходити час для роздумів, для того щоб прийшло усвідомлення і просвітлення. Це необхідно, щоб повністю розсіяти ті ілюзії, в полоні яких ми живемо. Тут може виникнути необхідність в консультації тих, хто вже внутрішньо звільнився, хто вже проробив велику внутрішню роботу, розірвав ланцюги прив`язаності та залежності і вирвався з полону своїх старих установок! Найпевніше, у них є карта, де показані всі «тунелі». Весь процес звільнення вимагає від нас дисципліни та гнучкості, щоб ясно побачити кожні грати нашої «камери», тобто кожну прив`язаність й залежність, та позбутись її раз і назавжди.

Відрив

Куди йдуть колишні в`язні, коли їх випускають на волю? Дуже часто вони повертаються в ті самі місця, до тих же родичів, до того ж впливу, в ті ж самі умови, в яких вони «зійшли з рейок». Якщо «відірватись» від всього цього зовнішнього впливу, це може допомогти нам зберегти свою внутрішню свободу. Це не означає, що слід ігнорувати або уникати інших людей. Але, можливо, не слід проводити надто багато часу або «зависати» в товаристві тих, хто може знову повернути в бік старих установок, старих звичок, прив`язаності до старих переконань та до емоційної залежності, яка раніше здавалась нам такою зручною!

Нам треба дати собі шанс звільнитись від старого впливу, з-за якого можуть знову проявитись старі звички.Але як же зрозуміти, що ми здійснили розрив, прорив або відрив? Що ми будемо відчувати, коли «прорвемося» крізь все, що сковувало нас і робило нещасними? Що ми побачимо, коли прорвемося до глибшого рівня свого власного «я»? Яким буде духовне повітря свободи, коли здійсниться наш «прорив»?

Уявити це означає побачити, побачити – означає усвідомити, усвідомити – означає стати втіленням, а це означає - зробити це! Мабуть тому Ейнштейн сказав, що уява набагато сильніша ніж знання.

Звичайно, нам потрібне буде терпіння, адже «істинна свобода» - це не щось, що можна побачити очима, відчути чи придбати. Це те, що є суттю вашої особистості! Це природний стан кожної людини, коли ми просто є самими собою. Ви готові до такого «прориву» - щоб бути самим собою?

Питання: Чому речі, люди й місця, до яких ми прив`язані, стають для нас тюрмою?

© Брахма Кумаріс Всесвітній Духовний Університет, 2011-2016