Навчання Події Репортажі Статті Контакти
русская версия
Навчання
Історія Університету
Події
Репортажі
Статті
Статті

Самозцілення

Якщо ми зануримось в тишу і задумаємось про самих себе, ми побачимо, що ми несемо в собі великий тягар минулого. Розум часто опинявся у рабстві, а серце потерпає від ран. Ми припускалися помилок, які змушували нас відчувати свою провину; розум сповнений сумнівів, а в серце багато болю. Можливо, ви насолоджуєтесь тишею, та що ви будете робити з усім цим тягарем?

Коли ми захворюємо фізично, ми шукаємо причину. Може їжа була зіпсованою, або не відповідала нашій дієті? Може на нас вплинули забруднена атмосфера або клімат, або ми просто не надали тілу можливості відпочити та відновитися? Коли ми дивимось на стан власного розуму, нам треба перевірити те ж саме: чим ми годували свій розум? Ми пропонували йому для обмірковування якісь негативні думки? Це вони стали причиною болю? Ми відчуваємо біль через негативні думки, чи через забруднену атмосферу навколо нас? Швидше за все, ви не навчилися давати відпочинок своєму розуму, через що він втрачає свій спокій, починає кидатись з боку в бік і втомлюється. Перевіряючи свої думки, ми знаходимо в них сумніви, безнадію та страх — і хоча ви, мабуть, неодноразово намагалися подолати їх, але вони все одно повертались.

Не біда. Принаймні, зараз ви розумієте, що саме завдає вам ментального болю. Тепер вам треба захистити себе від цих домішок, забезпечивши розум відкритим простором та очистивши своє серце. Звертайте увагу на те, щоби годувати розум хорошими, поживними думками. Відпочинок для розуму є винятково важливим. Будь-які ліки діють, коли ми перш за все розслаблюємося. Як тільки ми звільняємося від внутрішньої втоми, ми можемо насолоджуватись плодами.

Якщо хтось фізично виснажений, його організм не здатний навіть приймати їжу. Так само, якщо серце людини протягом довгого часу було позбавлене любові, воно нічого не приймає: воно сповнене неприязні та страху. Та коли серце починає отримувати справжню любов, чисту любов, тоді з`являється сила.

Для того, щоб зцілити себе, навчіться любити себе. Не критикуйте себе. Не завдавайте собі болю. Не має значення, що саме турбує вас — забудьте ці причини. Якщо мова йде про те, щоби пробачити інших, не треба знову і знову прокручувати в голові старі образи. Чим більше ви про це згадуєте, тим більше ті події і ті слова оживають в розумі. Це все одно, що сипати сіль на рани, завдаючи ще більшого болю. Замість цього з терпінням та терпимістю наповніть своє серце любов`ю.

(З книги Даді Джанкi «Чи є інший шлях?»)

© Брахма Кумаріс Всесвітній Духовний Університет, 2011-2016