|
Небезпека і щастя не можуть існувати разом. Ми завжди намагаємось знайти безпеку у зовнішньому світі. Для стосунків, власності… "Якщо в моїй країні сильна економіка, я буду почувати себе у безпеці". Але насправді ми ніколи будемо у безпеці, якщо наш пошук орієнтований назовні. Ми бачили, як одна пандемія змогла посіяти хаос у всьому, що ми вважали стабільним – у політиці, економіці, торгівлі, в усьому.
Що відбувається з нами, коли виникає небезпека? На жаль, небезпека виявляє в людях найгірше. В небезпеці люди стають корисливими. Коли ви в небезпеці, ви не можете бути люблячими, вдячними, співчутливими або щасливими. Якщо ви почуваєте себе незахищеними, отже, настав час запитати себе – Де я можу знайти безпечне місце, на яке не впливає те, що відбувається зовні?
Важливо також знати, що дає нам безпека. У безпеці ми можемо ділитись чеснотами, яких так потребує світ – добротою, щастям, толерантністю.
Мій досвід говорить, що ми можемо знайти безпеку лише у постійних речах. А що є постійним? Всередині нас ми можемо знайти цей простір безпеки. Він зовсім інший і є вільним від всіх коливань злету/падінь і постійних змін, які ми бачимо зовні.
Розуміння моє духовної сутності та усвідомлення духовних законів є фундаментом створення безпечного простору. Якщо я зможу постійно усвідомлювати мою вічність як душі – точкового джерела енергії – скарбниці чеснот і божественних сил, що живе у тілі, якщо я зможу відчути свою відмінність від усього матеріального, то почну відчувати безпеку. |
Коли я відчуваю небезпеку, я запитую себе, що тут важливе? Хтось думає, що важлива робота чи завдання. Але насправді важливі стосунки. Одного разу ми запитали Даді Джанкі: Хіба не служіння є найважливішим? Вона сказала: Ні. Завжди найважливішими є стосунки. Бо якщо енергія стосунків правильна, завдання природно буде виконано правильно. Завдання стає важким, коли чогось бракує у стосунках.
Отже, замість того, щоб орієнтуватись лише на виконання завдання, мені спочатку потрібно знайти спокій в собі. Я спокійна душа – це всім нам потрібно практикувати. Тому що я – постійна. А я можу знайти безпеку лише в тому, що постійне. Одна з думок найбільшої незахищеності людини: "Одного дня я помру". Але ж я – душа, яка не може померти. Я – безсмертна. Я – світло. Я – вічна. А моя природа – це спокій, любов і чистота. Я маю внести свою природу у взаємодію зі світом. Залишити очікування. Бачити інших людей не як істоти, що мають виконувати роботу, а як істоти, сповнені спокою. Тоді ми будемо чути, бачити й розуміти інших краще.
Одного разу я мала піти до офіційної установи за паспортом для моєї доньки. Я сказала службовцю, що паспорт було загублено. Він відповів, що потрібно 13 тижнів для підготовки документа для отримання паспорта. Частина мене зреагувала – 13 тижнів?! Але я змогла нагадати собі – я спокійна душа. В результаті я поговорила зі службовцем мирно. Раптом мені сяйнуло – можливо я маю при собі документ, що може допомогти. Я вийняла з теки документ, показала йому і спитала: "Чи це допоможе?" Він сказав: "Хвилинку", - і вийшов. Потім він повернувся і сказав: "Ваш паспорт буде готовий завтра. Саме цей документ був потрібний".
Завдяки тому, що я була спокійною, мій розум був ясним, і я змогла перетворити ситуацію, яка могла б мене сильно засмутити. Якби я була схвильована і засмучена, ясності б не було і довелось би йти додому і шукати потрібні документи.
У будь-якій життєвій ситуації, якщо ви зможете собі нагадати про свою істинну природу, до вас прийде стабільність і безпека, які вбережуть вас від тривоги й смутку.
І тут потрібно звернути увагу на наступне. Згадати про свою істинну природу в момент кризи не вдасться, якщо не було попередньої духовної практики. Щодня знайдіть трохи часу, щоб спокійно посидіти й поспостерігати за своїм розумом. Поступово думки сповільняться, і ви зможете створити сильні думки – Я – істота зі світла. Я – безсмертна. Я – вічна. Я – дитина Бога.
Якщо практикувати це щодня, ви відчуєте в собі значні зміни.
Белінда Вескотт
За матеріалами циклу "Wisdom of Wednesday" ("Мудрість щосереди") |
