|
Зазвичай ми думаємо, що тиша – це бути тихим. Для мене, це занурення у мій власний священний простір для з`єднання з собою. Куди я можу відступити, подивитись, що відбувається, і зрозуміти, чого я хочу. Якщо ми зможемо інтегрувати ці моменти тиші, то будемо здатні створити стан, коли ми не будемо робити поспішних висновків, говорити, не подумавши, робити речі, про які потім пошкодуємо. Внутрішня тиша – це чудова якість, яка може захистити нас від будь-яких помилок, бо ми завжди будемо здатні передбачити наслідки до здійснення вчинку. Тиша – це не вміння, якого можна навчитись за тиждень. Це звичка, яку культивуєш тривалий час у процесі спостереження, навчання, застосування, відучування, усвідомлення і засвоєння основних аспектів свідомого життя.
Коли тиша стає частиною мого життя, моє спілкування стає більш змістовним. Мої рішення стають більш точними. Мої дії стають більш продуктивними. Моя сила розпізнавати, чого я хочу і чого не хочу, збільшується. І найкраще – я починаю бачити свої думки і розуміти, які з них потрібно підтримувати, а які усувати. Тиша стає особливо корисною, коли всередині є якийсь блок. Тиша створює таку ясність, котра допомагає мені ясно побачити цей блок і працювати з ним. Тиша виявляє наші слабкі і, що важливіше, наші сильні сторони. Вона виявляє нашу красу, яка зазвичай прихована. Тиша – це лабораторія, де ми проводимо важливі експерименти зі своїми цінностями, бажаннями і життєвими цілями.
Бувають часи, коли всередині нас утворюється хаос. Нас захоплює вир думок. Іноді сцени минулого, колишні розмови викликають неконтрольовані емоції. І ми виявляємось відрізаними від самих себе. Тоді ми маємо створити міст спілкування з самим собою. В тиші ми дивимось на ці емоції, стаємо сторонніми спостерігачами і говоримо собі – Я – не мої емоції. Якщо ми говоритимемо так собі, то між нами і емоціями створиться простір, і ми зможемо відокремити себе від них.
Коли ми виходимо за обмеження вербальної мови, то виявляється, що найсильнішою є мова тиші. Ми можемо спілкуватись за допомогою очей, думок і вібрацій. Передавання енергії спокою є найбільш потрібною здатністю у світі, а це можливо лише у тиші.
Коли ми вивчаємо вербальні мови, там є граматика, колишній, теперішній і майбутній час і т.п. У тиші є лише теперішній час. Тиша тримає нас у теперішньому. Бо немає спокою ні в минулому, ні у майбутньому. Коли ми є зараз, ми знаємо, чого бракує, і заповнюємо прогалини з резервуару своїх чеснот. Занадто багато думати не допомагає знайти рішення. Тиша дозволяє нам бути зараз і поставити крапку на марному.
У тиші ми можемо виміряти температуру свого внутрішнього здоров’я. Цей термометр – прості запитання: "Чи я щасливий? Чи я щасливий від того, що я це я? Чи відчуваю, що для щастя мені потрібно щось зробити?"
Всім нам подобається вираз Новий початок. У житті іноді необхідно все почати спочатку. І не раз, багато разів. У ту мить, коли ми відчули застій; ми ставимо крапку і починаємо заново. У тиші ми можемо пильнувати цей момент, коли щось починає йти не так.
Всі ми впродовж життя створюємо багато звичок, і деякі з них стримують наш розвиток, але ми продовжуємо йти старим шляхом. І часто цей старий шлях тримає нас у минулому, не дозволяє рухатись перед і розвиватись. І якщо ми не приділимо достатньо часу і простору, щоб розпізнати це старе, воно буде порушувати наш спокій. Більшість людей боїться сидіти у тиші, бо тоді можна побачити неконтрольовані речі. Але ж це просто спосіб повернути контроль.
Спробуйте щодня посидіти якийсь час у тиші і подумати. Запевняю вас, що ви будете вражені, з якою швидкістю зміниться на краще ваше життя.
БК Шанті
За матеріалами циклу "Wisdom of Wednesday" ("Мудрість щосереди") |
