Раджа йога: початок шляху

Це був 1975 рік, коли я познайомився з Раджа йогою в Університеті Брахма Кумаріс. Мені було лише 22 роки. В сімдесяті роки особливо серед молоді була мода подорожувати з наплічником з Австралії до Англії будь-яким доступним транспортом. Я мав класичну освіту і дуже цікавився філософією. Навіть коли мені було 15 років, я вже читав Платона, Аристотеля, грецьких і римських філософів. Мене цікавила також філософія Індії, і я практикував Аштанга йогу Патанджалі. Я пробував все.

Оскільки в Австралії не було вчителів і шкіл цієї форми Раджа йоги, то я покладався на книжки. Була така чудова книжка "Раджа йога" Свамі Вівекананди, в якій пояснювались різні кроки Раджа йоги Патанджалі – Яма (обмеження), Ніяма (споглядання), Асана (пози), Пранаяма (контроль життєвої енергії), Пратьягара (опанування чуттів), Дхарана (концентрація), Дх`яна (медитація) й Самадхі (надсвідомий стан). Я пробував все це, але вчитись самому зовсім не легко. Тому я вирішив поїхати до Індії. Деякий час я працював і потім вирушив у подорож.

Я поїхав через всю Австралію до Тімора, що є найближчим до Австралії. Потім до Індонезії, Малайзії, Таїланду і нарешті до Індії. Я багато подорожував Індією, але в мене закінчились гроші. Я – музикант, і я заробляв гроші, співаючи у пабах, клубах, казино і т.п. Я вирішив поїхати до Англії і мандрував через Пакистан, Афганістан, Іран і Туреччину. Таким чином мандрівка до Англії тривала 6 місяців. Це був мій перший великий досвід.

Я грав на гітарі і мав друга, який грав на флейті. Той був дуже ненадійним, завжди створював купу проблем, і я був нещасний. Я хотів щось вирішити зі своїм життям. Одного разу я поїхав у парк у східному Лондоні. Це був чудовий сонячний день кінця березня. Остання станція Epping Forest знаходилась поруч з місцем, куди я хотів потрапити. Коли я вийшов на станції, пішов сніг. За кілька хвилин все стало білим.

(На фото - парк Epping Forest у Великій Британії)

Я сів на лавку. І раптом я відчув себе дуже далеко від свого тіла. Я відчував свої руки і ноги дуже далекими. Я ніби дивився на своє тіло здалеку. І одночасно я відчував блаженство, щастя і спокій. Мене дуже здивувало те, що я при цьому нічого не робив, просто сидів на лаві. Я читав Упанішади і всю цю ведичну літературу, і запитував себе: чи це переживання те саме, про що я читав? І я знову вирішив поїхати пошукати місце, де я міг би спробувати відчути такі почуття.

Я вирішив поїхати до Марокко. Не з якоїсь особливої причини, просто це було найбільш екзотичне місце поблизу Англії. Я хотів медитувати. Отже, я зібрав всі свої книжки і поїхав до Марокко. Я зупинився у покинутому Іспанському форті, де мешкали кілька місцевих. Вони прийняли мене, мабуть, бо я грав музику. Там я перебував шість місяців у тиші. Я також читав багато писань, включаючи Коран, і виявив у них багато паралелей. Але я все ще не був задоволений. І я вирішив повернутись до Лондона.

У Лондоні я мешкав з кількома австралійськими друзями. Кожного ранку я бачив, як вони піднімаються і йдуть. Я запитав їх про це, і один з них сказав: Ми йдемо до центру Раджа йоги на курси Раджа йоги. Раджа йога?!! Хіба тут є центр Раджа йоги? І я попросив дозволу приєднатись до них. Я прийшов і сів у класі. І дивно, мені все видалось дуже знайомим! Чистота, спокій і гармонія в атмосфері. Я слухав основні уроки про душу. Було таке відчуття ніби я прокинувся. Я відчув, що труднощі навчання самотужки минулись, що тут є певна система вивчення основ Раджа йоги, яка є фундаментом життя людини взагалі.

Так змінилось моє життя, і коли я оглядаюсь назад, я можу бачити, що воно складалось з серії подій, які вели мене до остаточного призначення – бути Раджа йогом і служити світу.