Мій небесний Отець

Я стала займатись Раджа йогою не для того, щоб стати щасливішою чи вирішити якісь проблеми свого життя. Я хотіла дізнатись, що таке духовність взагалі. Я хотіла дізнатись, хто такий Бог. І жодна релігія не змогла відповісти на моє запитання. В той час я провадила дослідження у Лондонській школі економіки. Я ходила вулицями Лондона і думала: "Якщо Бог - наш Отець, то ми маємо право пізнати Його". Бо християни часто кажуть: "Ви ніколи не можете зрозуміти Отця, навіть якщо ви Його діти". Мені було це дивно, і я говорила собі: "Я не знаю, коли, може, після смерті, але я маю право дізнатись, хто мій Отець". У християнстві також говориться, що ви можете зрозуміти Отця, лише коли приходить Христос. Але я думала, що й перед тим, як приходить Христос, існували інші цивілізації. Тому я була не згодна з тим, що християнство є єдиним шляхом. Духовні закони мають бути логічними і зрозумілими. Мій час у Лондоні минав у знайомстві з різними релігійними рухами, які не були популярними у Литві. Я намагалась зрозуміти, що вони кажуть про Бога. З часом я втомилась і усвідомила – ОК, вони не знають. Насправді ніхто не знає". Я прийшла до такого висновку. Але все ж мій розум був відкритим для пізнання. В той час я вивчала "Історію економічної думки" в університеті. А також я познайомилась з "Центром релігійних студій". Там я більше дізналась про різні світові релігії. Одна жінка звідти запросила мене на Різдво і подарувала різдвяний подарунок. Це був зошит від Всесвітнього Духовного Університету Брахма Кумаріс. Пізніше я дізналась, що вона пов`язана з Брахма Кумаріс. Але в той час я була така наповнена всілякими релігійними теоріями і доктринами, що вирішила відкласти відвідання цього Університету. Згодом я прийшла до центру Брахма Кумаріс у Лондоні і почала вивчати медитацію Раджа йоги.

Коли я відвідувала Global Cooperation House, який є головним міжнародним ретрит-центром Брахма Кумаріс, я відчувала, що це місце не для релігійної практики або поклоніння, а для духовного навчання, що було мені дуже до душі. Скоро вони запросили мене на першу "міжрелігійну" конференцію. Представникам різних духовних рухів було надано сцену для виступу. Я відчувала, що це дивовижно, бо зазвичай вони уникають таких конференцій і вважають істинними лише себе. Ця міжрелігійна зустріч мене вразила. На ній була атмосфера, сповнена поваги, жодного суперництва. Я бачила навколо цих жінок у білих сарі, і я дійсно відчувала, що "вони щось знають". Чому вони були такими впевненими? Я захотіла знати те, що знають вони.

(На фото - Global Cooperation House у Лондоні)

Зазвичай кожна організація каже: "Лише ми праві! Не ходіть до інших, бо тільки ми знаємо Бога". Я чекала цих слів і від Брахма Кумаріс, але так і не почула їх. Вони говорили нам лише слухати і набувати власного досвіду. В той час я дуже цікавилась читанням різних писань і наукових досліджень. І коли я познайомилась з цим новим знанням, я сказала: "О! Тут зустрічаються наука і духовність". Тут немає зовнішніх доказів, це інша наука. У науці ви доводите щось за допомогою експериментів і аргументів, але тут ваш експеримент відбувається у внутрішній лабораторії. Єдиним доказом є ваш власний досвід. Якщо взяти соціальні науки, там доводять не аргументами, а логікою і т.д. А тут була незвичайна річ – розуміння і є доказом.

Я пам`ятаю, як одного разу Діді Судеш (директор Брахма Кумаріс у Німеччині) проводила клас для новеньких. Вона запитала нас: "Де є Бог?" Я сказала: "Всюди". Вона усміхнулась і почала пояснювати. А потім провела медитацію, яка стала для мене першим сильним досвідом духовності. І прийшовши додому, я подумала – я живу далеко від центру, я буду приходити на навчання кілька разів на тиждень. А раніше я була певна, що відвідаю цей Університет лише раз.

У науковому Інституті у мене була власна кімната. Я почала вчити Раджа йоги вечорами, і, на мій подив, багатьом людям це сподобалось.

Оскільки я є чиєюсь дитиною, то концепція, що мої батько і мати зустрілись, і я якимось чином з`явилась на землі, була для мене дивною. Я думала, невже це просто випадковість? І якби мої батьки не зустрілись, то мене б і не було? Це ніколи не задовольняло мене. Я можу бути іншої національності, можу бути хлопчиком… і це "я" має можливість відчувати життя і жити. Ніхто не може мене позбавити цього, це моє право.

Отже, Раджа йога відповіла на мої запитання, на що я вже не сподівалась. Я також усвідомила, що якщо ми не почуваємо себе наповненими і щасливими, то це тоді, коли ми починаємо шукати сенс життя!

Всі ми боїмося смерті, і коли ми дізнаємось, що ми безсмертні, наше життя змінюється. Всі принципи і кодекси поведінки у всіх релігіях набувають сенсу. Ми дотримуємось їх вже не від страху пекла, вони стають нашою долею. Ми починаємо творити своє власне життя, і лише тоді воно набуває сенсу. Ми більше не чекаємо когось, хто зробить нас щасливими, ми беремо на себе відповідальність за своє життя. Ми припиняємо звинувачувати життя і починаємо подорож до притаманної людині краси.

БК Егідія
За матеріалами циклу "Wisdom of Wednesday" ("Мудрість щосереди")