Вдячність – це загальне прийняття всього, що відбувається у Всесвіті. Це ширше усвідомлення всього, що є в житті - сонця, місяця, людей, речей, їжі. Якщо я вдячний, то вважаю все це дуже особливим. Це не є просто загальним терміном. Я вдячна за вашу допомогу мені в цій ситуації, я вдячна, що ви приготували мені цю страву – це спеціальне. Ми всі хотіли б розвинути вдячність у собі, це може дати магічні результати у житті. Я розповім вам про те, що багато-багато місяців робила сама і що дуже допомогло мені – напишіть 100 речей, за які ви вдячні. Це змусить вас усвідомити свої благословення. Ваша голова почне працювати в іншому напрямку. Отже, перший крок – знайти й записати 100 речей, за які ви вдячні. Наступний крок – запишіть 10 речей, які стались за день і викликали почуття вдячності. І знову наступним ранком запишіть ще 10 пунктів вдячності. Можливо те, що ви прокинулись вчасно. Можливо, що живі та дихаєте. Впевніться, що ці пункти різні. Не повторюйте їх. Ви дійсно побачите, що ваш мозок почне працювати інакше. Бо повторювані дії впливають на спосіб вашого мислення. Якщо я зможу налаштувати свою свідомість на вдячність, розум почне обробляти інформацію зовсім інакше.
Одним з визначних результатів науки є те, що було досягнуто дуже-дуже тонкого рівня вимірювань. Вчені можуть вимірювати почуття та емоції на надзвичайно тонкому рівні. І вони кажуть, що мозок є пластичним, тобто гнучким. І ваші нейронні зв`язки не є фіксованими від 6 років і до кінця життя. Ви можете змінити ці картини мозку. Коли встановлюється нова картина, то стає все легше і легше змінювати будь-який аспект життя. Зазвичай ми відчуваємо вдячність за позитивні речі. Але я зрозуміла, що якщо трапилось щось негативне, а мій фокус спрямований на вдячність, то я зможу сказати, що ця людина сьогодні навчила мене терпимості, і я вдячна їй за це. Ви починаєте інтерпретувати речі інакше. Це дивовижно, наскільки пришвидшується саморозвиток і самовдосконалення завдяки простій практиці вдячності. Це дуже важливий аспект духовності, суттєвий для гарного життя.
Якщо я не виражаю вдячності собі, або Богові, або людям навколо, або Всесвіту, це означає, що я це все не ціную. А якщо я не ціную те, що відбувається в моєму житті, то я копаю собі яму, в яку падаю все глибше і глибше. І якщо ви почуваєте, що починаєте рухатись вниз, то є цей спосіб. Виконайте цю домашню роботу. Напишіть 100 пунктів вдячності.
Пам`ятаєте період карантину? Під час карантину люди мали багато різного досвіду. Розглянемо два різні сценарії. Візьмемо того, хто скаржиться. Що це за життя, коли не можна вийти назовні? Весь час бачити ті самі обличчя… Я працюю вдома і роблю хатню роботу… Такий риє яму для самого себе. Поглянемо на іншу людину. Вона дивиться на все інакше. Я завжди хотіла проводити більше часу з моїми близькими… Ми можемо всю хатню роботу робити разом і з задоволенням. Ми нарешті можемо разом робити те, що раніше не вдавалось. Це залежить від ставлення, стану розуму. Я можу дивитись на речі з темного боку, або можу дивитись з яскравого. Це як з фотографіями, бувають негативи й позитиви. Зображення те саме, але одне темне, а інше світле. І це залежить від того, як я використовую свою свідомість. Якщо я дивлюсь через негативну рамку, то все виглядає дуже темним і важким, я почуваю себе у путах, ніби перебуваю у в`язниці. А з другого боку, це фантастична можливість. І я насолоджуюсь кожною її миттю. Вона цінна і благотворна. |
Бувають певні ситуації, такі як тривала судова тяганина або хронічна хвороба, коли не видно негайного вирішення, і мені потрібно відсторонитись від ситуації. Якщо ви емоційно залучені до неї, візьміть паузу, відступіть, будьте стороннім спостерігачем… і запитайте: Чому це сталось? Чого я можу навчитись? Які є можливі рішення? Серед багатьох варіантів вирішення, який є найбільш точним в цій ситуації? Після здійснення вибору скажіть собі: Я маю впевнитись, що я отримав благо в цій ситуації. І я маю рухатись у цьому напрямку. Я бачила, як Даді у Брахма Кумаріс переживали різноманітні нездужання. Вони ніколи не скаржились. Коли ми навідували їх, то не для того, щоб підняти їм настрій. Навпаки, вони говорили щось, щоб піднести нас. Бо вони навчились відсторонюватись – від тіла, від хвороби, що дозволило розуму діяти на іншому рівні. І коли ви відсторонені, ви здатні бачити хороше в будь-якій ситуації й бути вдячними цьому.
За матеріалами циклу "Wisdom of Wednesday" ("Мудрість щосереди") |
