Сестра Джаянті: Реальність, сни та час

Я пригадую, як колись почула гарне визначення відмінності між сном та реальністю. Кожна мить, що промайнула, розчинилася у минулому, і як така вже є сном. Єдиною реальністю є теперішня мить. Бути тут і зараз це і є моя єдина реальність. Спроба чіплятися за вчорашній день чи минулий рік лише стає тягарем і є величезною втратою енергії. Зі звичайного сну ми можемо чогось навчитись, і так само я можу розглядати минуле як величезний сон, який може дати мені уроки. Це дуже цікава концепція. З цим усвідомленням ми можемо експериментувати та працювати.

Кожна мить є новим народженням; кожна мить є пробудженням, є новим дивом. Якщо ми зможемо зустрічати кожну мить у чистому стані, не змішуючи її з проекціями з минулого, тоді кожна мить буде свіжою та незіпсованою.

Але немає нічого хорошого у спробах "жити тут і зараз" в цій сяючій магічній миті, заперечуючи минуле. Адже хоча ми можемо думати, що ми виокремили це "зараз", але якщо ми просто змогли погамувати наслідки або вплив тих неприємних та болючих подій минулого, вони неодмінно повернуться й зіпсують наше "зараз".

Ми маємо знати минуле таким, яке воно є, і вчитись у нього. Ми не можемо змінити його, але ми можемо побачити, що воно подає нам сигнал, щоб ми змогли краще діяти та поводити себе інакше, як тепер, так і в майбутньому. Ми не можемо ігнорувати минуле, але застрягати в ньому або бути одержимим минулим було б цілком контрпродуктивно.

Мій досвід говорить, що якщо ми не вивчаємо уроки минулого, ми зависаємо в ньому й тоді минуле стає реальністю нашого "тепер".

Однак якщо ми здатні поглянути на минуле й вивчити його уроки, тоді ми можемо відпустити його, наче сон, що виконав своє призначення й час якого минув. Відпустити - й поринути в теперішню реальність.